Наша подорож засніженою Варшавою, незабутнім Парижем, футбольним Міланом та веселим Краковом :) (частина 2 - Франція)

Наша подорож засніженою Варшавою, незабутнім Парижем, футбольним Міланом та веселим Краковом :) (частина 2 - Франція)

Частина перша історї тут — http://travelby.com.ua/2013/06/22/podoroz1/

Переночувавши в аеропорту, зранку 13 березня ми полетіли в Бове — це містечко у Франції, за 70км від Парижа. Дорога від Аеропорту до Вокзалу у БовеОдразу від аеропорта в Париж ходять шатли, проїзд на одного в них коштує 16 Євро. Та ми пішли шукати вокзал, бо читали, що проїзд на поїзді буде дешевший. Як виявилось, від аеропорту до початку міста потрібно йти десь км 3, а вокзал розташований в зовсім іншому кінці міста.

У містечку Бове
У містечку Бове

Тож, годинки через 3 ми нарешті добрались до  вокзалу. Біда була у тому, що ми взагалі не знали французької, не знали як буде вокзал, тому шукали його довгенько). Та все ж з горем пополам добрались до Парижу. До речі, в касі жіночка не зрозуміла скільки нам років і видала повні квитки (назад же ми їхали по пільгам, як особи, які не досягнули 26років). Прибули на Північний вокзал в Парижі уже ввечері. Він дуже великий та красивий, дуже шумний і переповнений людьми, які поспішають кудись. Вийшовши звідти, чесно кажучи, я подумала що ми кудись не туди заїхали. Навколо ходили темношкірі люди, приставали арабські хлопці — зовсім не відчувалось Європи. Та в Парижі це лише один такий район міста. Бажання до  вечірньої прогулянки пропало зовсім — мені було страшно. Тому ми швидко відправились y Friends Hostel (до речі, ціна хостелів у Парижі переважно 25-30євро. Тут за першу ніч в 4римісному номері ми заплатили по 18 євро,за 2гу в 13місному дорміторії по 17. Місця наперед ми не бронювали. Закупившись на 6 євро (французький багет-1євро, нарізка з ковбаски та сиру-3євро, смачнезне французьке вино-2євро), ми “по-французьки” повечеряли і лягли набиратись сил.

Базиліка Св. Серця
Базиліка Св. Серця

Наступного дня, взявши безплатну карту на рецепшені, де позначені всі визначні пам’ятки Парижа, ми пішли покоряти це місто. Перш за все ми пішли оглядати Базиліку Святого Серця. Це величезна, неймовірної краси споруда. Вона розташована на горі, звідки чудово видно панораму міста. Після цього ми пішли гуляти по Монмарту, який є місцем прожиття талановитих художників, письменників, музикантів. Там ще розташований музей Сальвадора Далі (вхід — 6 євро). Париж ми оглядали гуляючи пішки: це по-перше економія грошей, по-друге — там дуже багато красивих будинків, пам’ятників, скульптур, які розташовані недалеко одна від одної.

Панорама Парижа
Панорама Парижа

Після Монмарту ми рухались по бульвару Чіллі, який є своєрідною паризькою “вулицею червоних ліхтарів”. Між іншим, там розташований музей еротики та відома нам всім червона мельниця — Мулен Руж 🙂

Біля Мулен Руж
Біля Мулен Руж

Далі ми попрямували до Тріумфальної арки та Ейфелевої вежі. Біля останньої, до речі, є безплатний фай вай — так що сміло можете подзвонити в скайпі родичам чи друзям, щоб вони також побачили цю найвпізнаванішу у світі споруду. Ейфелева вежа — дуже велика, а черги щоб піднятись на неї ще більші, тому на це ми не тратили ні часу ні грошей, а пішли оглядати, як на мене набагато кращі пам’ятки. На мою думку, вся величність і краса Парижа найкраще відображається у домі Інвалідів, де похований Наполеон Бонапарт. Зразу поруч розташована ще одна красива споруду — Музей зброї. Далі, з великим задоволенням можна прогулятись по красивій алеї, де багато зелених  насаджень. Після алеї розташований надзвичайно красивий, бомбезний міст Александра ІІІ.

Тріумфальна арка
Тріумфальна арка

Після нього — ще 2 красиві споруди, одна з них — здається, який музей або галерея. Потім ця вулиця впирається в Єлесейські поля, звідки по прямій  можна дойти до красивого фонтану, якоїсь відомої шпилястої споруди та входу в парк, що розташований перед Лувром. У цьому парку є озеро, на якому плавають качки, яких при бажанні можна погодувати. Навколо того озерця розташовані крісла, на яких безплатно можна перепочити. Потім, прогулявшись по парку, налюбувавшись красивими скульптурами, ми дійшли до найвідомішого музею в світі — Лувру.

Ейфелева вежа
Ейфелева вежа

Він надзвичайно великий, красивий, симетричний. Посередині розташований добре відомий вхід у музей у вигляді скляної піраміди. Багато парижан вважають її потворною, вона ніяк не вписується в архітектурний ансамбль споруди, в якій розташований музей, і я цілком з ними погоджуюсь. Ми були втомлені, тому похід у Лувр запланували на наступний день, а самі прогулявшись ще одними красивими вуличками Парижа, потопали відпочивати у хостел. Уже в 9 вечора, ми спали не відчуваючи ніг, бо як виявилось коли я позначала місця на карті в гуглі, за перший день ми пройшли 18км. Але Париж того вартий. Наступного дня знову з самого ранку ми відправились далі оглядати місто.

Паризька опера
Паризька опера

Першою пам’яткою на нашому шляху була Паризька опера — це дуже велична споруда, яка, в порівнянні з найпрестижнішею оперою в світі — Ла Скалою, що розташована в Мілані,  вражає своєю пишністю, та заворожує погляд. Потім, ще сповнені сил ми прішли до Лувру. Я читала, що сам музей дуже великий, та я не розуміла, який він насправді гіганський. На вході до музею, до нас звернулась якась пара з проханням їх сфотографувати (вони були не перші, але стали особливими). Сфотографувавшись, вони дуже подякували за допомогу й запропонували нам свої квитки, які купили 2ма годинами раніше. Ми взяли їх, та не знали чи  ще дійсні вони, але вирішили ризикнути та зекономити, бо один вхідний квиток до Лувру-11євро.

Лувр
Лувр

Спустившись вниз, я трішки розгубилась: всередині було багато людей, якісь 3 входи, вихід до магазинів, інформаційні центри, які дали нам карту Лувру. Як виявилось, музей має 4 поверхи (-1,0,1,2), встигнути оглянути їх дуже тяжко за тих 4-5 год, які ми відвели на відвідування музею. Тому нас спокійно пропустили по тим квиткам (перевірку квитків роблять на кожному з 3рьох входів, які розташовані на кожному з поверхів), адже люди ходять по музею інколи цілий день. Ми оглянули увесь -1поверх, де розташовані найдавніші знахідки стародавного Єгипту, Персії, Ірану.

У Луврі. Венера Мілоська
У Луврі. Венера Мілоська

На 0 поверсі найвідомішими є скульптури Еллади, зокрема Венера Мілоська,  Стовп Законів Хамурапі (які я так ревно вчила на історії держави та  права зарубіжних країн), хотіли подивитись єгипетський зал, вхід до якого шукали пів години, обійшовши по колу 4 рази. Виявилось, що тоді він був закритий, як і ще кілька залів, які закриті на ремонт та реставрацію. З того всього ми пішли на 1 поверх, де розташовані картини, переважно митців Відродження. Надзвичайно помпезним є зал Великих картин, розміри якого вражають. Найвідомішою картиною, як Ви здогадались, є Мона Ліза, яка розташована за склом, ще й огороджена на 2 метри, + біля неї ще стоїть якись чоловік, який спостерігає за відвідувачами. Можливо через те, що біля неї було багато туристів, які штовхались і старлись якнайкраще сфотографуватись біля картини, чи через те, що небуло змоги спокійно стати і полюбуватись  кілька хвилин нею, якось Джоконда мене не заворожила :(.

Я і Мона Ліза
Я і Мона Ліза

Йти на останній поверх, де розташовані картини більш сучасніших митців та апартаменти Наполеона ІІІ (між іншим, між Наполеоном І Бонапартом та Наполеоном ІІІ не було Наполеона ІІ :), у нас не було ні сил, ні часу. Адже ми побігли оглядати ще одну відому  споруду — Нотердам де Парі або якщо на наш лад, Собор Паризької Богоматері. Коли ти стоїш і любуєшся цією красою, усвідомлюєш наскільки були талановиті й унікальні люди, які його спроектували та звели. Всередині собор ще красивіший, а ці вітражі на вікнах… Краса, яку не можна передати словами! Варто лише побачити вживу…

Нотр Дам де Парі
Нотр Дам де Парі

День пройшов дуже швидко, і треба було уже ввечері йти на вокзал, щоб відправитись в Бове. Та мені зовсім не хотілось покидати Париж, адже ми ще стільки всього не встигли побачити. В Париж потрібно приїжджати хоча б на тиждень, а любуватись його красою можна вічно. Та час не чекає, попереду було ще багато нових вражень.

DSC_0443
Гарний Фонтан

Перед від’їздом, я ще купила смачний французький десерт — макарони (то не наші макарони, а ніжні білкові тістечка), які вже давно мріяла спробувати. В Бове ми прибули близько 10 вечора, а літак у нас був о 7 ранку. Ми не мали адреси жодного хостела чи готелю, а, як виявилось аеропорт у Бове закривається на ніч. Хе-хе. Що було робити, вирішили сісти на зупинці неподалік від якогось храму, що розташований в Бове (він також дуже гарний). Там був безплатний Wi-fi, тому ми  не сумували. Закутавшись в спальник сиділи і дивились фільми. Випало так, що в місті якраз проходив якись джаз фестиваль, і кожні пів години на зупинці багато молоді чекали безплатного шатлу до концерту. Всі вони питались, чи ми тут спимо, звідки ми (на відповідь, що ми з України, більшість відповідали: Вау, Юкрейн!?) запрошували їхати з ними. Ми розговорились з одним темношкірим хлопчиною, який побував в Україні та Росії, навіть знав кілька російських слів. Іншим французам була цікава наша мова,  і вони вивчили фразу “я тебе кохаю”. Було дуже весело та цікаво слухати як вони це вимовляють з їнім акцентом). Проте всі веселощі закінчились о 3, телефон уже сідав, а на вулиці ставало все холодніше й холодніше, брррр. Сидіти на місці більше не було сил, тому ми побрели до аеропорту. Прийшли туди ми як сонні мухи, а було ще півтори години до відкриття.

Дорога від Аеропорту до Вокзалу у Бове

Час тянувся повільно. Дуже повільно. Коли ти сидиш, закутана в всьому що маєш, щоб було тепліше (від паризького сонця та доволі високої температури не було й сліду; якраз почались похолодання. Це було якраз тоді коли Україну засипало снігом) ти розумієш нещасних людей, які живуть на вулиці; розумієш як мало треба для щастя — якесь тепленьке приміщення, або щось, що б тебе зігріло. Трішки змінюється свідомість, дорослішаєш, отримуєш досвід і з’являється бажання допомогти всім, кому так погано і холодно на вулиці. Та це ми перечекали, пережили, і невеличкий аеропорт в Бове після відкриття здавався нам теплим раєм.

Продовження історії тут: http://travelby.com.ua/2013/06/24/podoroz3/

Наша подорож засніженою Варшавою, незабутнім Парижем, футбольним Міланом та веселим Краковом 🙂 (частина 2 — Франція)
Оцініть дану статтю: